Как много тех, с кем говоришь Ты,
Как мало слышащих Тебя.
Как будто бы совсем Ты лишний
И голос свыше - ерунда.
И я порой, забыв про Бога,
Спешил житейскою тропой,
Но всё тернистее дорога
Под тяготеющей Рукой.
Тому виною Твоя ревность -
До смерти любишь Ты меня,
Тому виною Твоя верность,
Она до самого конца.
И вот когда прижмет беднягу,
Что обещал Тебе любовь,
Воспринимаю я как благо
Твою насупленную бровь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
