Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Созвучно... и жизнеутверждающе!
Истинно по христиански... Храни и помогай Бог.
Женя Блох
2009-06-22 06:40:50
Андрюша,стихи помазаны,но других и не встречала у тебя.Но одно меня тревожит почему ни разу ,ни одного ответа?И это без
ответа? Комментарий автора: Cпасибо, Женя! Простите, не всегда могу ответить, но буду стараться.
Женя Блох
2009-06-22 11:40:21
Спасибо,Андрюша.Просто мне очень нравятся твои стихи,когда встречаю даже из дальних читаю.У тебя талант от Бога,так текут непринужденно.Ты наверно и учебники по стихосложению не штудировал? Комментарий автора: Cпасибо, Женя ещё раз...Нет, учебники я точно не штудировал....Хотя, наверное надо, ради интереса...
Женя Блох
2009-06-22 17:55:57
хоть тебе для интереса,но даю координаты:
Стихи.ру учебник по стихосложению.Если не возражаешь я возьму пару стихотворений и дам в журнал нашей общины.Он называется:"Милость и истина".Кстати он есть и в интернете.
С наилучшими пожеланиями.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
